Одноденні поїздки з Дрездена

Сім місць, які можна відвідати з Дрездена: Мейсен, Моріцбург, Бастай, фортеця Кенігштайн, Бад-Шандау, Будишин і Герліц, з описом того, що побачити в кожному з них, і як туди дістатися.

Мейсен

Альбрехтсбург у Мейсені — пізньоготичний замок, збудований між 1471 і 1524 роками. Усередині нього Große Wendelstein — сходи з вигнутих ступенів, що в'ються навколо ажурного веретена. Виробництво порцеляни в Мейсені почалося 6 червня 1710 року в Альбрехтсбурзі.

Біла фронтонна стіна Альбрехтсбурга й червоний дах над зеленими деревами, праворуч на блідому небі здіймається ажурний шпиль собору. — Альбрехтсбург з північного боку. Знімок зроблено 21 вересня 2015 року.

Radler59 Wikimedia Commons CC BY-SA 3.0

Музей Meissen Porcelain Foundation на мануфактурі в Мейсені показує твори за 300 років історії мануфактури. Мейсенський собор (Dom zu Meißen) — будівля 13-го століття. Карильйон із мейсенських порцелянових дзвонів висить у віконному отворі вежі Фрауенкірхе в Мейсені з 1929 року. Виноробство є частиною життя мейсенського регіону понад 800 років.

Перевірено 14 жовтня 2026 З Дрездена до Meißen-Altstadt і Meißen-Triebischtal ходить потяг S1. Перед відвідинами перегляньте власну сторінку Альбрехтсбурга.

Моріцбург

У 1542 році герцог Саксонії Моріц велів збудувати мисливський будинок у стилі Ренесансу на гранітному виступі в лісі Фрідевальд. Масштабна перебудова ренесансної споруди на барокове мисливське й розважальне палацове місце почалася в замку Моріцбург у 1723 році. Архітектору Маттеусу Даніелю Пеппельману доручили проєкт, і він велів влаштувати нові ставки й загони для звірів.

Фазененшльосхен — рожевий палац із зеленим мідним дахом і куполом наприкінці довгого газону між підстриженими живоплотами, під блакитним небом із білими хмарами. — Фазененшльосхен. Знімок зроблено 18 червня 2017 року.

Kora27 Wikimedia Commons CC BY-SA 4.0

Фазененшльосхен («Фазаній палацик») збудовано для курфюрста між 1770 і 1776 роками у формах, натхненних Китаєм (chinoise). Королівським указом від 23 січня 1828 року в мисливських стайнях Моріцбурга, збудованих у 1733 році, мали розмістити 38 жеребців як державних плідників. Вузькоколійну лінію Lößnitzgrundbahn урочисто відкрито 15 вересня 1884 року. Замок Моріцбург з'являється в чесько-німецькому фільмі «Три горішки для Попелюшки» (Drei Haselnüsse für Aschenbrödel), у якому Попелюшка мчить галопом до замку.

Перевірено 14 жовтня 2026 З Дрездена доїдьте поїздом до Дрезден-Нойштадт і далі автобусом маршруту 477 у напрямку Radeburg до замку Моріцбург. На сайті замку також названо історичну вузькоколійну залізницю Lößnitzdackel від Радебойля до Моріцбурга. Перед відвідинами перегляньте власну сторінку замку.

Бастай

Лісисті скелі й скельні вежі Бастая, вигляд знизу під блакитним небом із білими хмарами, на передньому плані темні сосни на схилі. — Скелі Бастая. Знімок зроблено 6 вересня 2025 року.

Lukas Beck Wikimedia Commons CC BY 4.0

Сам Бастай — скельна кафедра (Felskanzel) заввишки 305 м за даними національного парку, що здіймається вертикально на 194 м над Ельбою. Нинішній міст Бастай збудовано в 1850/51 роках у зв'язку з відкриттям залізничної лінії в долині Ельби. Кам'яний міст з'єднує Бастай зі скельним замком Нойратен (Felsenburg Neurathen), замком 13-го століття. Basteibrücke — пісковиковий міст завдовжки 76 м, який нині перебуває під особливою охороною як технічна пам'ятка.

Пісковикові скелі Бастая горизонтальними шарами сірого й вохристого кольору, увінчані соснами, під блакитним небом із тонкими білими хмарами. — Пісковикові скелі біля Бастая. Знімок зроблено 4 вересня 2013 року.

Geolina163 Wikimedia Commons CC BY-SA 3.0

Felsenbühne Rathen (скельну сцену Ратен) відкрили 24 травня 1936 року. Навесні 2023 року Вільна держава Саксонія відкрила на Бастаї новий оглядовий майданчик.

Перевірено 14 жовтня 2026 Від Дрезден-Гауптбанхоф сідайте на лінію S-Bahn S1 у напрямку Schöna і виходьте в Kurort Rathen. Звідти Ельбу перетинає канатний пором Gierseil-Fähre. Перед відвідинами перегляньте власну сторінку національного парку.

Фортеця Кенігштайн

Комплекс фортеці має понад 50 наземних і підземних фортифікаційних споруд із понад чотирьох століть. Колодязь фортеці має глибину 152,5 метра. Гірники з Рудних гір (Erzgebirge) вирили колодязь під керівництвом гірничого майстра Мартіна Планера.

Брунненгаус — довга біла будівля з центральною частиною під фронтоном і рядами арочних вікон під темним хмарним небом, перед нею кілька відвідувачів. — Брунненгаус на території фортеці. Знімок зроблено 20 червня 2020 року.

Z thomas Wikimedia Commons CC BY-SA 4.0

Йоганн Фрідріх Бетгер, співвинахідник європейської порцеляни, та соціал-демократ Аугуст Бебель були серед ув'язнених державної в'язниці фортеці. Кенігштайнська винна бочка місткістю 238 600 літрів стояла в підвалі Магдалененбурга до 1819 року. У 2005 році збудовано другий ліфт, Panoramalift, на місці, де стояв останній зовнішній ліфт фортеці. Підмайстер-сажотрус Себастьян Абрацкі піднявся на Кенігштайн босоніж скельною щілиною.

Перевірено 14 жовтня 2026 S1 курсує від Дрездена до станції Königstein; лінія продовжується до Schöna. Перед відвідинами перегляньте власну сторінку фортеці.

Бад-Шандау

Шандау вперше згадано в документі в 1430 році, а в 1445 році його назвали містечком (Städtchen). Німецькі поселенці заснували на початку 14-го століття торговельний пункт на конусі виносу, де Кірніч впадає в Ельбу. Historischer Personenaufzug (історичний пасажирський ліфт) — 50-метрова вежа зі сталевим каркасом, збудована в 1904 році в стилі модерн (Jugendstil), з оглядовим майданчиком.

Жовтий трамвай із двома причіпними вагонами на вигнутій дорозі біля скельного навісу, у лісі з голих дерев. — Трамвай Kirnitzschtalbahn. Знімок зроблено 29 березня 2026 року.

Oleksandr Dede Wikimedia Commons CC BY-SA 4.0

Kirnitzschtalbahn, трамвайна лінія, перевозить туристів, мандрівників і гостей курорту з 1898 року. NationalparkZentrum Sächsische Schweiz, центр для відвідувачів національного парку в Бад-Шандау, відкрито для публіки 24 жовтня 2001 року після чотирьох років планування й будівництва. З 1902 року ботанічний сад Бад-Шандау вирощує рослини Ельбських Пісковикових гір та Альп і схожих кліматів Азії та Північної Америки. Порода Ельбських Пісковикових гір утворилася як товсті осадові шари на дні крейдового внутрішнього моря протягом 7 мільйонів років.

Перевірено 14 жовтня 2026 До Nationalparkbahnhof Бад-Шандау з Дрездена можна дістатися поїздами S-Bahn і регіональними поїздами Verkehrsverbund Oberelbe (VVO). Перед відвідинами перегляньте власну сторінку міста.

Будишин

Кругла кам'яна вежа з білою та червоною короною ліворуч і квадратна вежа Міхаеліскірхе із зеленим шпилем праворуч, під глибоким синім небом. — Альте Вассеркунст і вежа Міхаеліскірхе. Знімок зроблено 25 березня 2018 року.

SchiDD Wikimedia Commons CC BY-SA 4.0

Будишин уперше згадано в письмовому джерелі 1002 року, під назвою Budissin, хроністом Тітмаром Мерзебурзьким. Місто стверджує, що його Райхентурм заввишки 56 м нахилений на 1,41 м у північно-західному напрямку. З 1524 року Dom St. Petri (собор св. Петра) спільно використовують римо-католицька та євангельсько-лютеранська церкви; німецький фонд охорони пам'яток вносить його як Simultankirche, церкву, спільну для двох конфесій. Альте Вассеркунст у нинішньому вигляді збудував 1558 року Венцель Рершайдт Старший.

Старе місто Будишина на своєму хребті, з вежею собору й круглою вежею над червоними дахами, вигляд крізь весняну зелень. — Старе місто Будишина. Знімок зроблено 1 травня 2025 року.

Derbrauni Wikimedia Commons CC BY 4.0

Постійна експозиція Музею лужицьких сербів (Serbski muzej) присвячена культурній історії лужицьких сербів від Середньовіччя до сьогодення. Національний ансамбль лужицьких сербів засновано 1952 року з ініціативи Domowina, національної парасолькової організації лужицьких сербів. За словами міста, таблички на всіх вулицях і площах та в публічних установах двомовні, німецькою та лужицькою. Нині колишня в'язниця Bautzen II слугує Gedenkstätte Bautzen (Меморіалом Будишин).

Перевірено 14 жовтня 2026 Місто повідомляє, що до Будишина можна доїхати з Дрездена поїздом лінією Дрезден–Герліц. Перед відвідинами перегляньте власну сторінку міста.

Герліц

Двоє шпилів і зелений мідний дах Петерскірхе над мостом через річку Нісу, під ясним блакитним небом. — Петерскірхе та міст через Нісу. Знімок зроблено 16 липня 2011 року.

Schläsinger Wikimedia Commons CC BY-SA 3.0

Разом зі Згожельцем, що лежить на східному боці Ніси в Польщі, Герліц 1998 року проголосив себе Європейським містом (Europastadt) Герліц/Згожелець. За словами міста, Герліц склався близько 1220 року на території нинішнього Унтермаркту як торговельне місце для далеких купців. У місті близько 4 000 окремих пам'яток, здебільшого відреставрованих, готики, ренесансу, бароко, Jugendstil і Gründerzeit.

Ряд різнокольорових будинків із фронтонами та аркадами вздовж західного боку Унтермаркту, брукованої площі, під блакитним небом із білими хмарами. — Західний бік Унтермаркту. Знімок зроблено 4 жовтня 2022 року.

Rolf Kranz Wikimedia Commons CC BY-SA 4.0

Sonnenorgel (Сонячний орган) Петерскірхе датується 1703 роком, коли євангельська міська церква св. Петра і Павла отримала новий орган. Heilig-Grab-Anlage (комплекс Гробу Господнього) — копія основних частин церкви Гробу Господнього в Єрусалимі. Барокхаус збудовано в 1726–1729 роках як житловий і торговий будинок для торговця текстилем Йоганна Крістіана Амайса.

Перевірено 14 жовтня 2026 Герліц є місцем зйомок фільмів з 1950-х років, і там знято понад 100 стрічок. Altstadtstiftung (Фонд старого міста) підтримав реставрацію 1 572 приватних, муніципальних і церковних будівель. З Дрездена до Герліца ходять регіональні поїзди trilex RE 1 та RB 60, які продовжують курс до Згожельця. Перед відвідинами перегляньте власну сторінку міста.

← Усі поради